Як вже повідомлялося, на Сході країни під Маріуполем зупинилося серце воїна Руслана Єлізарова. 4 грудня в день свята Введення в храм Пресвятої Богородиці сонм духовенства району на чолі із благочинним Рожищенської округи протоієреєм Петром Іваничко звершили чин поховання героя, якому в цей день виповнилося б 44 роки.       

Відспівування під спів місцевого хору та хору священиків здійснювалося в Свято-Троїцькому храмі села Сокіл. Бажаючих помолитися за душу новопреставленного храм вмістити не зміг. Наповненна церква та багатолюдне подвір’я надавали і без того скорботним піснеспівам ще більш щемлячого звучання. Люди плачучи передавали свічки, які на підсвічниках також “плакали” і від того швидко згорали наче вказуючи на швидкоплинне життя лежачого в домовині воїна.

“Раб Божий Руслан пішов виконувати Господню заповідь Любові, пішов захищати мир ціною власного здоров’я, власних сил,  власного життя. “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться” (Мф. 5, 9).Ось, що обіцяв Спаситель в нагороду  таким, як воїн Руслан.” – звернувся да рідних та присутніх отець благочинний. – “Ми  молимося за його безсмертну душу та закликаємо усіх також постійно згадувати його у своїх молитвах. Він віддав своє життя за нас. Вічна пам’ять герою!”

Опісля вся похоронна процесія вирушила на кладовище. Хрест та знамена були вже біля ями, а люди, здавалося, ще не всі залишили церковне подвір’я.  Віддаючи тіло землі священики проспівали  “Вічна пам’ять…” “Вічна пам’ять..”  було на устах усіх присутніх. Вічна пам’ять та Царство Небесне тобі воїне Руслан!